Наприкінці квітня мені випала честь очолити Науково-консультативну раду при Національній асоціації арбітражних керуючих України. Для мене було своєрідним викликом очолити її, бо перед цим ми доклали багато зусиль, аби в Україні був новий та сучасний Кодекс з процедур банкрутства, а тепер наша Рада має продовжити цей шлях і допомагати вдосконалювати законодавство у сфері банкрутства. Основна мета діяльності Науково-консультативної ради при НААКУ полягає у підготовці та наданні органам державної влади рекомендацій, наукових та консультативних висновків щодо вдосконалення законодавства у сфері банкрутства, а також розробці науково обґрунтованих рекомендацій з розвитку професії арбітражних керуючих. Саме спираючись на це ми і формуємо порядок денний нашої роботи.

І ось маємо вже перші рішення. Після  останнього засідання Ради ми з експертами напрацювали і я вже зареєстрував пакет правок до двох законопроектів, що стосуються сфери банкрутства. Йдеться про проект 4220 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо врегулювання окремих питань процедур банкрутства на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби COVID-19» та 4409 «Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства». Обидва документи вже схвалені Верховною Радою в першому читанні і зараз йде підготовка до другого, тому ми проаналізували запропоновані зміни та внесли наші фахові пропозиції. 

Так, зокрема, у законопроекті 4409 ми пропонуємо не змінювати процедуру призначення арбітражних керуючих і залишити чинний механізм призначення шляхом автоматизованого відбору. Ухвалені у першому читанні зміни порядку їх  призначення ставлять  під загрозу незалежність професії арбітражного керуючого і можуть містити корупційні ризики. Більше того, запропонований підхід створить нерівні умови доступу до професійної діяльності для окремих арбітражних керуючих, адже містить потенційний ризик, що ініціюючі кредитори обиратимуть арбітражних керуючих не за рівнем їхнього професіоналізму, а за «зручністю».

Крім того, ми переконані, що при контролі за діяльністю арбітражних керуючих і їхній перевірці представники саморегулівної організації арбітражних керуючих відповідного регіону не просто «можуть» залучатись, як пропонується законопроектом, а мають залучатись кожного разу, коли виникає така необхідність. А у тих випадках, коли ухвалюватиметься рішення щодо анулювання ліцензії арбітражного керуючого, за ним має лишатись право на винагороду і відшкодування витрат за тими справами, де він діяв добросовісно. Ще низка правок мають на меті приведення запропонованих у першому читанні  норм у відповідність до чинного законодавства та передбачених ним визначень, аби все було уніфіковане і не було різночитання. 

Що ж стосується проекту 4220, то ми  пропонуємо, аби єдиним способом підтвердження особи та повноважень учасника зборів (комітету) кредиторів є було надання документів, що підтверджують особу і її повноваження, засвідчені із застосуванням електронного цифрового підпису. Справа в тому, що у редакції до першого читання визначається, що у випадку, якщо учасник зборів (комітету) кредиторів не має електронного цифрового підпису, то підтвердження його особи здійснюватиметься у порядку, визначеному законом «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», але у ньому порядок підтвердження особи, як такий, не визначається. 

Маю надію, при розгляді як наших, так і інших правок профільний Комітет виходитиме саме з їхньої доцільності і політичні питання відійдуть на другий план. Бо в нас спільна мета – удосконалити законодавство у сфері банкрутства.

ЧИТАТИ НА LB.UA