Максим Девізоров — український актор театру й кіно, якого широка публіка знає за молодіжним трилером «Перші ластівки». Він також військовослужбовець Збройних сил України та один із співзасновників Театру ветеранів.
У доробку — понад десяток ролей у серіалах і фільмах, робота в «Театрі-студії 11» та повнометражна воєнна драма «Мирний-21». Водночас це біографія людини, чиє життя з 2022 року поділене між передовою і сценою.

Біографія, вік та фізичні параметри актора
Максим Володимирович Девізоров народився 3 лютого 1996 року в Рівному. Коли хлопцеві було два роки, родина переїхала до Києва — столиця стала для нього рідним містом. Частина онлайн-довідників вказує місцем народження Київ, але більшість надійних джерел сходиться на Рівному. Народився він 1996 року, тож зараз йому 30 років.
Зріст Максима Девізорова — 184 см. У професію він потрапив ще в дошкільному віці: коли ходив у дитячий садок, уже знімався. Згодом додався модельний досвід. Дитячі майданчики й кастинги багато в чому визначили вибір дороги.
Вищу освіту здобув у Київському національному університеті культури і мистецтв. Навчався в майстерні Ніни Гусакової, а 2019 року отримав диплом за фахом «Режисер драматичного театру». Саме цей диплом згодом дав йому право ставити вистави самостійно, а не тільки виходити на сцену як актор.
Фільмографія та ключові серіальні ролі
Прорив стався 2019 року з молодіжним трилером «Перші ластівки», де Девізоров зіграв Дениса Денисенка. Через рік вийшла антологія «Перші ластівки. Zалежні» — там він уже Назар Левицький. Дві ролі в межах одного всесвіту, і персонажі вийшли зовсім різні за характером.
Комедія «Найкращі вихідні» (2022) показала інший бік актора. Після трилерів і драм це був свідомий поворот у легкий жанр, де тримають ритм і інтонація, а не напруга сюжету.
| Рік | Назва проєкту | Роль / Персонаж |
|---|---|---|
| 2012 | «Після школи» | Ярик |
| 2016 | «Агенти справедливості» | Макс |
| 2017 | «Той, хто не спить» | Мажор |
| 2018 | «Краса потребує жертв» | Кирило |
| 2018 | «Виходьте без дзвінка» | Офіціант |
| 2019 | «Новенька» | Влад |
| 2019 | «Перші ластівки» | Денис Денисенко |
| 2020 | «Дільничний з ДВРЗ» | Семен |
| 2020 | «Лікар Віра» | Роль у серіалі |
| 2020 | «Перші ластівки. Zалежні» | Назар Левицький |
| 2020 | «Fake» | Марк |
| 2022 | «Найкращі вихідні» | Роль у комедії |
| 2023 | «Мирний-21» | Роль у військовій драмі |
Окрім наведених вище, за даними Дзиги, Максим Девізоров знімався і в таких проєктах:
- 2017 — «Дефективи».
- 2018 — «Кохання. Побічний ефект», «Розтин покаже», «Швидка».
- 2019 — «Брати по крові», «Великі Вуйки», «Номери», «Подорожники».
- 2020 — «Карпатський рейнджер», «Лабіринт», «Мавки», «Після зими».
- 2021 — «Ігри дітей старшого віку», «Добра душа», «Помідорчик», «Пікнік».
- 2022 — «Папаньки 4», «Сонячна злива».
- 2024 — «Потяг у 31 грудня».
- 2026 — «ГУР: Код „Сікора“», «Готель „Соколине сяйво“».
Окремо в кар’єрі стоїть «Мирний-21» Ахтема Сеітаблаєва. Стрічку зняли ще 2021 року, а в прокат вона вийшла на початку 2023-го — між зйомками й показом минуло майже два роки. Для українського глядача це був один із перших великих кінорелізів воєнної доби.
Театральні вистави та режисерська діяльність
Сцена для Девізорова — не додаток до кіно, а окрема школа. З 2017 року він співпрацює з «Театром-студією 11», грав також на сцені Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра. Диплом режисера драматичного театру дозволив йому зрештою братися за постановки самому. Ось вистави, які відомі з його біографії:
- «Політ над зозулиним гніздом» — роль Вождя («Театр-студія 11»);
- «Хамелеон» — роль Фредеріка Бурдена («Театр-студія 11»);
- «Тату, ми всі в тумані» («Театр-студія 11»);
- «Поїхати. Не можна. Залишитися» (2021) — роль Макса («Театр-студія 11»);
- «Моменти/Momenti» (2021, режисер Маттео Спіацці);
- «Лимони» (2026) — вистава в «Театрі ветеранів» (актор і режисер).
За цими назвами видно рух від виконавської роботи до авторської. У «Лимонах» він одночасно актор і режисер, тобто відповідає і за власну гру, і за те, як уся історія звучить зі сцени. Це вже інший рівень відповідальності, ніж просто вивчити роль.
Служба в ЗСУ під час повномасштабної війни
Після початку повномасштабного вторгнення Росії Максим Девізоров вступив до лав Збройних сил України. Служить у складі 103-ї окремої бригади Сил територіальної оборони (103 ОБрТрО). Виконував завдання на Донеччині та Харківщині.
Внесок актора в культурне життя побратимів — це не гучні слова, а конкретна справа: він став одним із співзасновників Театру ветеранів. Там військові самі перетворюють пережите на вистави, а не слухають чужі тексти про себе. Така робота працює як адаптація: людина повертається з фронту й має де подіти досвід, окрім цивільного побуту.
Суміщати службу з акторською діяльністю непросто: зйомки й репетиції доводиться планувати навколо військових завдань. Його приклад показує просту річ — після фронту не обов’язково вибирати щось одне. Можна повертатися до професії, не виходячи зі служби.
Особисте життя, шлюб та розлучення
З акторкою Світланою Гордієнко Максим одружився у травні 2022 року. Весілля відбулося в Дніпрі: він відпросився з передової на один день, щоб оформити шлюб у РАЦСі, і повернувся назад. Це був короткий виїзд у тил посеред війни.
Стосунки завершилися офіційно: у липні 2024 року пара розлучилася. Світлана Гордієнко не розкривала подробиць, а Максим згодом розповів про цей період в інтерв’ю, тож це той випадок, коли краще залишити тему без домислів. Шлюб належить до минулого, а не тягнеться в теперішнє. Наразі відомо, що Девізоров в стосунках з акторкою Поліною Нестеровою.

Тепер актор неодружений. Основний фокус — військова служба та творчі проєкти Театру ветеранів. Про особисте він висловлюється стримано; в інтерв’ю більше йдеться про службу, побратимів і сцену.
