Котики завжди були улюбленцями дітей та дорослих. Вони чарують своєю грайливістю, ласкою і непередбачуваністю. Чи є щось більш миле, ніж пухнастий клубочок, що муркоче на колінах? Вірші про котиків – це чудовий спосіб передати всю любов і захоплення цими дивовижними створіннями. У цій статті ми зібрали 30 найкращих віршів про котиків, які неодмінно порадують і розвеселять ваших дітей. Ці вірші допоможуть розвивати уяву, мовні навички та почуття доброти у малюків.
1.
Сміливе кошеня
В саду, в ожинових кущах,
Сміливе кошенятко
Зустріло чемного хруща
На волохатих лапках.
І чемний хрущ йому сказав:
— Я радий вас вітати,
Бо я давно на друга ждав.
Я — хрущ. А вас як звати?
Але сміливе кошеня
Було нечемне, мабуть,
Бо, не сказавши навіть «няв»,
Втекло чимдуж до мами.
Анатолій Костецький
2.
Кіт
Кіт — ледащо й боягуз,
цілий день мурчить під вус,
що він тигрові рідня…
Хай хтось вірить,
та не я!..
Володимир Підпалий
3.
Підківки
В маленької киці
м’які топтаниці,
гостренькі дряпки —
з підківками лапки…
Володимир Підпалий
4.
Іде кіт через лід
Іде кіт через лід
Чорнолапо на обід.
Коли чує він: зима
Його біла підзива.
— Ти чого йдеш через лід
І лишаєш чорний слід?
— Бо я чорний, — каже кіт, —
Я лишаю чорний слід.
Коли ж біла ти сама,
То білій тут дотемна.
І пішов кіт через лід
Чорнолапо на обід.
Стала зимонька сумна:
За котом ішла весна!
Микола Вінграновський
5.
Мак і Кіт
Та ще змалечку-змалку,
З-за маленьких часів
Біля білого ранку
Мак червоний розцвів.
Чорні вуса котячі
У старого кота.
Чорні вуса ледачі
Кіт наставив і став.
Він дивився і кліпав,
Чорний вус вів отак:
Як це так — серед літа
Червоніє тут мак?
Та ще змалечку-змалку,
З-за маленьких часів
Біля білого ранку
Мак червоний розцвів.
Микола Вінграновський
6.
Котик, котик, золотий животик
Котик, котик,
золотий животик,
а хвостик залізний —
не ходи нам пізно!
Не буди ще з ночі
нам медвяні очі,
медом, соне, ти
очі нам масти.
Будемо ми спати,
а мати співати.
І ти, наш коточку,
задрімай в куточку.
Микола Вінграновський
7.
Хитрий Мурко
Вечір горнеться до свічки,
Сонько тулиться до щічки,
Ліжечко теплом шепоче:
− Казки хочу, казки хочу.
Геть розбіглись босі ноги
Престарезної дороги,
Загорнулись у тумани.
Де ж ту казочку дістану?
Причаївся Мурчик нишком,
Хвостик витягнув з-під ліжка.
Думає, що я не знаю,
Де він казочки складає.
Галина Мирослава
8.
Киця
Киця в гості йде. Зажурилася.
Кра-кра-кра-ворона забарилася.
− Няв-няв-няв. Що робить? Дочекатися?
Чи мовчать? Чи гукать? Чи вертатися?
Сльози лапонька втира. В гості хочеться.
Подарунка ж нема… Десь волочиться.
Галина Мирослава
9.
Мугикало Кудикало
Мугикало Кудикало
Кудись нас дуже кликало.
Сміявся ніж з виделкою:
– Ану його куди.
І навзаклад поставили
Дві миші, що забавились.
Що кіт, наївшись, вляжеться,
І не прийде сюди.
Але навспак все сталося.
Котові ще не спалося,
І він зірвавсь кудись.
Наслухавшись Мугикала,
Наслухавшись Кудикала,
Кудись, кудись, кудись.
Галина Мирослава
10.
Наш воркотик
Наш Воркотик не гуляє
Ниточки снує-мотає.
Як змотає на клубок,
Вшиє Галі фартушок.
Олена Журлива
11.
Я не хочу так, як всі!
Все цікаво для малят!
П’ять кумедних котенят –
Дві сестри і три брати
Пізнають нові світи!
Їжачка побачив Рудик,
З ним тепер дружити буде.
Та чому така шорстка
Сіра шубка в їжака?
Вліз на гілку котик Білий,
Непосида пустотливий.
– Няв! Синички! Скільки? Шість!,
Кіт пташок очима їсть.
– Височенько! Не дістати!
До кота озвався дятел:
– Гей, нахабо на гілляці,
Буде тобі купці-ляпці,
Як впадеш у нашу річку…
Йди гуляти на травичку,
Чи біжи на камінці,
Як Кицюня. Будь, як всі!
Спить у кошику Чорнушка,
Не нявчи її під вушка.
Подивись, твій брат Смугастий,
Теж почав пташину пасти!
– О, в травиці горобці…
Я не хочу так, як всі!
Наталя Карпенко
12.
Кіт-воркіт
Ходить пишно кіт-воркіт,
Заглядає через пліт.
Бачить грушу із грушками
Та смачними горобцями.
Язичком аж облизався.
До горобчика… підкрався.
Хоче пташку не злякати,
А тихенько упіймати.
Десь поділося «няв-няв» –
Котик цвенькати почав.
У захопленій роботі
Заспівав, як Паваротті!
Ще й підняв угору хвіст,
Бо подумав, що артист.
А горобчики веселі,
Як почули нявко-трелі, –
Посміялися з кота,
Пурх! – і де ж та смакота?..
Зникли гордощі котячі
Від великої невдачі.
І поплентався воркіт
У широкий дивосвіт…
13.
Ласий кіт Івашко
Ласий кіт Івашко
Так зітхає важко.
Впала сіра мишка
У порожню пляшку.
Впала сіра мишка
Аж на саме денце.
Як її дістати?
Це ж бо не відерце!
– Вилізай! Не бійся! –
Кіт просив у миші,-
Я для тебе в мисці
Молока залишу!
Вилізай! Не бійся! –
Кіт благав до ночі.
Тільки вперта мишка
Слухати не хоче.
Чеше круглі вушка,
Хвостиком махає.
А голодний котик
Пляшку обіймає.
І таке надумав
Ласий кіт Івашко:
– Я закину вудку
В цю глибоку пляшку!
Миша – це не риба!
Упіймаю хутко!
І побіг Івашко
Позичати вудку.
А тим часом миші –
Сестри чорноокі –
Кинули ту пляшку
На долівку боком.
Утекла сіренька
До матусі в нірку.
А ласун Івашко
Досі плаче гірко.
– Ой, не плач так гірко,
Котику Івашку,
Подивися, діти
Принесли ковбаску!
14.
Зайчик і котик
Зайчик котика зустрів
І на задні лапки сів:
– Ой, які ж ми схожі,
Милі та пригожі.
Котик крикнув: – Ні! Ні! Ні!
Ми у схожому вбранні,
Сірі та пухнасті,
Однієї масті.
Ми однакові на зріст,
Та у мене довгій хвіст.
А у тебе вуха
Замість капелюха.
Зайчик мовив: – Ну то й що,
Це дрібниця, це ніщо.
Ми з тобою схожі,
Милі та пригожі.
Котик муркнув: – Няв, няв, няв!
Котик зайця обійняв.
Тішився вухатий,
Тішився хвостатий.
Наталя Карпенко
15.
Про дівчинку Маринку та руду кішку
Є в нас дiвчинка Маринка,
Зовсiм крихiтна дитинка.
I сестричка Галочка,
Галочка-стрибалочка,
I руда вусата киця —
На малюнок подивiться!
Ось Маринка спить у лiжку,
А круг лiжка бродить кiшка.
Кiшка спинку
Вигинає,
На Маринку
Поглядає.
— Ой, як добре у колисцi!
А менi немає мiсця…
Я не хочу спать сама,
В мене й лiжечка нема.
Я пiшла б собi в комiрку,
Тiльки мишачi там нiрки,
Мишенята
Там стрибають,
Кицi спати
Заважають.
Я заснула б на вiкнi —
Буде холодно менi.
Я заснула б у кутку,
У кутку на килимку,
Тiльки там сидить Жучок,
Не пускає у куток.
Ой, як добре у колисцi!
Може, й кицi буде мiсце?
Наша кiшка — в лiжко скiк!
До Мариночки пiд бiк,
Вмить згорнулася в клубочок
I тихесенько вуркоче.
Тут прибiгла Галочка,
Галочка-стрибалочка.
Подивилась — от бiда!
Спить у лiжечку руда.
— Ах ти ж, киця, наша киця!
Так робити не годиться,
Бо Мариночка мала
Налякатися могла!..
А Мариночка прокинулась,
Побачила кiшку — i смiється!
Наталя Забіла
16.
Киця мурка
Киця Мурка
Все муркоче.
На подушці
Спати хоче.
Каже дівчинка
Маленька:
— В тебе лапка є
Пухленька!
Підклади
Під вушко,
Буде, як Подушка!
Бо подушечка
Моя
Має квіти
По краях.
Ти, як ляжеш
Спати,
Можеш їх
Прим’яти!
Ганна Чубач
17.
Муркотливе щастя
Муркотикам щастя кудлате
Принесли лелеки у хату.
З світанку до пізньої ночі
Батьки безупинно муркочуть.
В колисках ростуть немовлята –
Пухнасті малі кошенята.
Хвилюється тато Левко:
“Чи тепле й смачне молоко?
Чи вдосталь наїлися киці мої?”
Лиш краплі лишились на денці в відрі!
Ксенія Бондаренко
18.
Бешкетники
Бешкетують кошенята,
Неслухняні – не впізнати,
В хаті безлад тут і там –
Смішно й радісно батькам!
Підростають хутко діти,
Час летить, не зупинити!
“Хай побавляться малятка,
Безлад кращий за порядки!”
Та й побігли мама й тато
З кошенятами стрибати.
Ксенія Бондаренко
19.
Ніжний котик
Лютує біла завірюха,
Кружляє.
Вітер холодить.
В кота позамерзали вуха,
Сидить під деревом, тремтить.
Мурка угледіла Іннуся.
До хати принесла кота.
Ласкаво погляд а матуся:
«Сердечна доня вироста!»
Наталя Любиченко
20.
Я тільки держу
– Не тягни за хвіст кота!
Ну, кому кажу?
– Та тож тягне він хвоста,–
Я тільки держу…
Грицько Бойко
21.
Хто перший?
Прийшов котик
З вулиці.
До матусі
Тулиться…
Змерз!
Ліг наш Пушик
На канапу.
Гріє мордочкою
Лапи.
Змерз.
Чуєш котик:
— Няв, няв, няв
— Хто б його
На руки взяв
— Я.
— І я, —
Сказав Ілля.
Варвара Гринько
22.
Котик
В дзеркало дивилося
Біле котеня
Й дуже зажурилося
Якось серед дня.
Пострибало з хатоньки,
Сум його бере:
- Я уже вусатеньке,
- Я уже старе.
- До Оленки тулиться:
- Заховатись слід, –
- Засміють на вулиці,
- Скажуть: „Що за дід?”
Леонід Куліш-Зіньків
23.
Котик тихо воркотить
Вечір. Зорі. Повна тиша.
Онуча дідусь колише.
Котик тихо воркотить,
Бо в колисці хлопчик спить
Спи, внучатку, моя мріє,
Дідусева ти надія.
Спи, Юрасю, засинай,
Мою пісню наслухай.
Одцвіла рясна калина,
Достига в саду малина.
Сон маляті не пусте,
В сні маляточко росте.
Спи, внучатку, моя мріє,
Дідусева ти надія. Спи.
Не бійся в сні літать,
Швидше будеш виростать.
Варвара Гринько
24.
Котик Ромчик
Котик Ромчик йде по хаті,
Він збудить не хоче Каті.
Тихо в ліжко заглядає,
Біля ніжок спать лягає.
Кіт сіренький, кіт смирненький,
Муркотить. Він ще маленький.
Не ворушиться. Муркоче…
Бо Катруся спати хоче.
Спить маля. А Ромка слуха.
Піднімає білі вуха. . .
Що — прокинулась? Невже?
Сон дитині стереже.
Варвара Гринько
25.
Чому Грицько Подряпаний
— Чому це ти подряпаний?
Юрко Тимка пита.
Тимко йому вiдказує:
— Та я ж купав кота!
— А я от не подряпаний,
Хоч теж купав свого…
— Еге, ти ж не викручував
I не сушив його!
Грицько Бойко
26.
Котик
Скочив котик,
Сів на плотик.
Миє ротик
І животик.
Він біленький
І чистенький, –
Гарний Мурчик
мій маленький.
Марійка Підгірянка
27.
Киця-Миця з Коломиї
Киця-Миця з Коломиї
Малюночки несла сині,
Дірка в торбі, та байдуже! –
Поспішала Киця дуже.
Киця торби не зашила
Та й малюнки розгубила.
Крілик-Трілик-шулавило
Біг до шевчика по шило.
Позбирав усі малюнки,
Позбирав усі рисунки.
Прикрасив він ними хату,
Ще й зробив собі загату…
- Чи ж то, любий друже Крілю,
Такий звичай на Поділлю:
Що знайдете – те вже й ваше?
Віддавай нам те, що наше! - Хто ж то, люба Кицю-Мицю,
Йде на ринок у столицю,
Йде собі до Коломиї –
І торбини не зашиє?!
Тільки трошки посварились,
Та до суду не водились,
Бо таки, сказати правду,
То обоє провинились.
Марійка Підгірянка
28.
Кіточка
А та кіточка, та наша біла,
На печі собі смирненько сіла.
Чисто ротик лапками змиває,
По ловах недавніх слід стирає.
Вмилась і зажмурила гнет очі,
“Пацер” * свій — не знать, по ким муркоче
Може мовить “пацер” кіця біла,
По тій мишці, що ось її з’їла.
В хаті тихо, кіця лиш муркоче,
Дрібний дощик надворі хлюпоче.
Аж тут шкрябнуло щось під помостом,
Вибігає мишка з довгим хвостом.
“Пацер” втих… кіт мірить швидким оком,
Вже при мишці є — за першим скоком,
Бачить мишка ворога тяжкого,
А вже годі спастися від нього.
Близько, близько кіточка за нею —
Мишко, не зійдешся більш з ріднею!
Кітка мишку схопить, то пускає,
То моторно знов її спіймає.
Аж по довгій — довгій тій забаві
Мишці рани завдає криваві.
Де один, один лиш стон розпуки,
Покінчила бідна мишка муки.
Необачна ж ти була, маленька,
Ой, заплаче гірко твоя ненька.
Ненька ж тебе вчила, научала,
Про пригоди з котками казала.
Не одну ж — бо вже так мишку з’їла,
Ой, та кіточка, кіточка біла.
Згибла й ти! Кіт на печі сідає,
По ловах слід миє, ізмиває…
Уляна Кравченко
29.
Де сіно?
— Коте, котино,
А де ж твоє сіно?
— Цілий день косив,
косив,
У стіжки цапок носив.
А почав стіжки лічить —
Жодного нема!
Анатолій Камінчук
30.
Сміхота
Кіт пита у кота:
— Що таке сміхота? —
Кіт коту повіда:
— Штука ця не проста.
Це коли у кота
Мишки вкрадуть хвоста!
Анатолій Камінчук
Вірші про котиків – це не лише чудовий спосіб провести час з дітьми, але й можливість навчити їх доброти, співчуття та любові до тварин. Кожен вірш відкриває новий світ, де котики є головними героями зі своїми унікальними характерами та пригодами. Сподіваємося, що ця добірка віршів принесе вам і вашим дітям багато радості, теплих моментів та натхнення. Читайте, римуйте і насолоджуйтеся чудовими віршами про котиків разом з нами.
