Дощ – це не просто природне явище, це джерело натхнення для багатьох людей, як дорослих, так і дітей. Його барабанний дріб по даху, шепіт крапель на листі та свіжість після зливи – все це дарує їм емоції та образи, які знаходять вираження у віршах. У цій статті ми зібрали добірку віршів про дощ, які сподобаються як дорослим, так і дітям.
Вірші про дощ для дітей
1.
Без дороги ходить дощ
— Звідки дощ іде?
— Із неба!
— Де іде той дощ?
— Де треба!
Без дороги ходить
скрізь —
через поле, через ліс.
— А чи є у нього ноги?
— Та нащо дощеві ноги,
коли ходить без дороги!
Євген Гуцало
2.
Дощенятко
Не дощ, а дощенятко за вікном
У шибку стукає маленьким кулачком.
Уже убрало листя у краплинки,
Засяяли на травах намистинки,
Проміння сонця їх позолотило,
Природа усміхнулась ніжно-мило…
Хмарина-мама дощик зве до себе,
Барвиста стежка у блакиті неба.
Сміється радісно маленьке дощенятко,
Біжить веселкою до себе, в хмарохатку.
Марія Дем’янюк
3.
Дощ
Знову дощ, як із відра!
Мабуть в небі є діра.
Хто зробити її зміг,
Бо біжить дощ з усіх ніг?
Скільки ж ніг у нього є?
Ллється,не перестає…
Чи чотири, а чи дві
Крокували по траві?
Може, сорок ніг в дощу?
Тупотіли досхочу,
Наробили в небі дір.
Хочеш вір, а хоч не вір!
З’ясувати вже пора,
Скільки ніг і де діра?
Тільки я лічити став,
Дощик раптом перестав…
Тетяна Строкач
4.
Де живе дощик?
— Де ти, дощику, живеш?
Як на землю ти ідеш?
— По веселочці — містку
Із хмаринки зараз йду!
Як на пару обернуся
То до хмарки повернуся!
Юлія Забіяка
5.
Літній дощик
В небі хмарка пропливає,
Літнім дощиком вітає.
Діточки усі радіють,
Підростають та міцніють.
Кажуть: “Нам не треба зливи,
З літнім дощиком щасливі!”
Юлія Забіяка
6.
Дощ полив, і день такий полив’яний
Дощ полив, і день такий полив’яний.
Все блищить, і люди як нові.
Лиш дідок старесенький, кропив’яний
блискавки визбирує в траві.
Струшується сад, як парасолька.
Мокрі ниви і порожній шлях…
Ген корів розсипана квасолька
доганяє хмари у полях.
Ліна Костенко
7.
Поезії про дощ
Це не дощ, а справжня хлюща,
Репетує дужче й дужче!
Не кажи, що всім не вгодиш,
Ти – то ллєш, то не приходиш!
Наталя Карпенко
8.
Поезії про дощ
Умиє дощик личко
Весняної землі.
Прокинеться травичка,
Прилинуть журавлі.
Дощик срібний, дощик срібний,
Сонце золотисте
Уквітчали землю рідну,
Мов живе намисто…”
Надія Кир’ян
9.
З дитинства: дощ
Я уплетений весь до нитки
у зелене волосся дощу,
уплетена дорога, що веде до батьківської хати,
уплетена хата, що видніється на горі, як
зелений птах…”
Василь Голобородько
10.
***
Дощик, дощик голубий,
Колосків не оббий
Зливами-проливами,
Хмарами-огнивами,
Птицями-зірницями,
В небі блискавицями…
Андрій Малишко
11.
Бабунин дощ
Бабунин дощ, на клямці цяпота,
І стежка в яблуках вже стежкояблуката,
З котяри — іскри! З м’яти — чамрота!
Пускає бульби на порозі хата…
Микола Вінграновський
12.
Дивосвіт
Випив суховій
увесь нектар із квітки.
Заглянула бджілка в гості
нічим почастуватися.
А в пана дощу
ворота дощаті.
— Пане дощ, пане дощ,
вийдіть-но з хати.
— Нема батька вдома,
а я — дощик…
Ігор Калинець
13.
Діткам про хмаринку та її онуків Громика і Блискавочку
На небі угорі живе
предобрая хмаринка.
Її усі віддавна звуть
хмаринка Веселинка.
Коли гаряче літечко,
рослинки просять пити,
вона прилине враз на клич,
лиш маєш попросити…”
Галина Римар
14.
***
Вийшло сонечко, вітає,
Веселково небо грає.
Зацвірінькали синички:
“Всім купатися на річку!”
Бешкетують знов малята,
Не було б без зливи свята,
Дощик став їм у пригоді –
Двір тепер у повноводді.”
Ксенія Бондаренко
15.
***
Дощик стукає в вікно,
Проситься до хати,
Дощик вже хотів давно
Десь заночувати.
То на лавочку впаде,
То біжить до тину,
Не стихає, крапотить
Дощик без упину…
Юлія Хандожинська
16.
***
Дощ рукатий
Йде по п’ятах –
Дуже хоче наздогнати.
Тягне скрізь довгасті руки,
Хоче щось сказати гуком,
Тільки аби зрозуміти,
Треба під дощем сидіти,
Перемокнути на хлющ…”
Галина Мирослава
17.
***
Вихопивсь дощик поміж заграв:
чоботи сині, синя сорочка,
сині мелодії понапинав
з неба широкого аж до листочка,
синіми стрілами закресав,
сині листочки дрібно писав —
людям, озерам, лукам за обрій,
ох і смішний же!
І добрий-добрий!
Андрій Малишко
18.
Різнокольоровий дощик
Між травинок — дощ зелений,
На фіалках — синій,
На ромашках — білий-білий,
Сірий — у хмарині.
На червоних черевичках
Крапельки червоні…
І чомусь прозорі зовсім
На моїй долоні.
Валентина Полинок
Вірші про дощ для дорослих
19.
***
А дощ завжди́ приходить вчасно,
Коли так бракне чистоти,
Змиває непотрібні маски
Щоб тільки небо, він і ти…
Деталі набувають змісту,
Все сіре – барвами ясни́ть
І пахне листям, пахне листям,
І щось там, глибоко, щемить…
І відчуття, що були звичні,
Стають піднесено – прекрасні,
Усе просте, тепер – величне…
Так, дощ завжди приходить вчасно…
Галина Британ
20.
***
Ти – як дощ. А я – мов явір.
Хочу листям тебе зловить.
Але в кроні, як сни в уяві,
Крапелини твої – лиш мить.
Щоб листки мої, наче свічі,
Твоїм світлом засяяли в млі,
Ти повинна приходити двічі:
Спершу – з неба, а вдруге – з землі.
Дмитро Павличко
21.
Дощ
А дощ іде,
а дощ пряде
нитки свої сріблясті.
І де він тільки упаде,
земля розквітне в щасті.
Співати будуть калюжки
в саду зеленовітім.
Розвіша райдуга стьожки,
серпанком оповиті.
Василь Діденко
22.
***
Він малював.
Краплини падали із хмар.
Вона не знала, що малює він для неї.
Він все чекав,
Що цей від Бога даний дар
Вона побачить.
Дарував їй орхідеї
І фарби кольору
Її ясних очей.
Він відкривав своє кохання на мольберті.
Він малював,
Краплини падали до ніг.
Думки були всі щирі та відверті.
Картини теж.
І те все бачила Вона.
І не давала їх серцям спокою
Любові безсловесна таїна,
Яку у цьому світі знали двоє…
Марина Кузьменко
23.
***
Благодатний, довгожданий,
Дивним сяйвом осіянний,
Золотий вечірній гість
Впав бадьоро, свіжо, дзвінко
На закурені будинки
Зголоднілих передмість.
Відкривай гарячі груди,
Мати земле! Дощ остудить,
Оживить і запліднить,-
І пшеницею, й ячменем
Буйним повівом зеленим
Білі села звеселить.
Максим Рильский
24.
***
Ніч, дощ і негода страшенна,
На небі нема ні зорі;
Я мовчки по гаю мандрую,
А вітер шумить угорі.
Тремтить якийсь вогник здалека, —
Се певне в хатині лісній;
Мене той вогонь не привабить:
Непри́язно в хаті сумній.
Стара і сліпа там бабуся
На кріслі понуро сидить,
Так тихо сидить, мов камінна,
Ні слова не мовить, мовчить.
Метушиться в хаті, клену́чи,
Рудий карбівничого син,
Об стіну рушницею кида
І люто регочеться він.
Дівчина пряде і на кужіль
Все котяться сльози дрібні;
Собака вищить і, тремтячи,
Прищуливсь до ніжок єї.
Генріх Гейне ( переклад Леся Українка)
25.
Надворі дощ?
— Надворі дощ? — я запитав
— А так, на небі ні хмарини
I сльози на очах дружини
від сподівань і від ослав
— А що ти, плачеш? та покинь
— Авжеж, сміюся. Довгі злидні
в цій подобизні днів невидні.
Так розтає пітьмою тінь.
— Їй-богу, не збагну.
Дарма.
Усе збагнеш, коли прикрутить.
А хто вам вроду каламутить?
Хто варить воду з нас?
— Нема нікого винного. Здається,
що сам господь — на всій вині.
— Ти забігаєш аж у дні майбутнього?
Тобі не йметься?
Надієшся на сили віщі?
На арифметику чекань?
— На небі ні хмарини.
— Глянь —
надворі мов з відра періщить.
Василь Стус
26.
***
То дощ, то сніг, то знову дощ,
І листя лопотіло,
Побуровіла нехворощ,
Вода на зиму сіла.
Піввітру пахло ще теплом,
Йогенька ж половина
Ішла вже з білим рюкзаком,
Тонка зігнулась спина.
Якийсь дідок-перестрибок,
Не на коні, не в човні,
З’явивсь з-під хмари і листок
Здмухнув собі зі скроні.
І враз на землю він побіг,
З-під хмари вітром здутий:
Одна нога узута в сніг,
Друга у дощ узута.
При зимі-осені-весні
Розхитуючи кладку,
Біг дід мій здалеку мені
Чорнявим хлопченятком.
З усіх своїх далеких ніг
Він біг на силу всеньку,
Біг і співав: то дощ, то сніг
І я, твій дід, маленький!
Микола Вінграновський
27.
***
А дощ шумів незвично як ніколи,
Краплинки дзвінко падали з небес.
Туманом сивим він стелився в полі
І щедро все кропив, як є, навхрест.
Торкався всього, що стрічав,
Цілунком неба залишався.
Щось вітром сам собі бурчав
І далі все землею мчався.
…Дививсь на дійство те природи
І спокій душу огортав.
Я був учасником пригоди,
Де наживо усе читав…
Сергій Ущапівський
28.
Дощик
…Дивлюся ранком —
вже заволочено серпанком
сіреньке небо,
далі став помалу
й дощик накрапати,
і вогким холодком до хати
зайшов притихлий вітерець..
Леся Українка
29.
У сяєві дощинки
Дощинка впала, свіжа і тремка,
В моїй долоні тихо причаїлась.
Десь поза лугом сплеснула ріка
Крилом своїм заманливим чаїним.
Шепочуть трави. Коники тріщать.
Насвистує в очеретинку вітер.
Заплутавсь в шелюжинових кущах
Лякливий присмерк, мов карась у сітях.
І стигнуть в сяєві дощинки вечори,
Сподіванки несуть в казковім ранці.
В ріллі здрімнуло зерня до пори,
Щоб колоском проклюнутися вранці.
Григорій Кулеба
30.
Дощ над озером…
Дощ над озером (.) означає для риб
лиш дорогу до неба, сусіднього з раєм,
але зграї сріблясті пірнають углиб
і вмирають беззвучно. А ми не вмираєм.
Ми ховаєм в кишенях тютюн про запас,
номери телефонів, ключі, амулети
від зрад, але зради весь час
переслідують нас. Пролітають комети,
у вологій траві прослизають вужі,
саламандри мандрують, повзуть черепахи.
Нам ніколи, мабуть, не дійти до межі,
за котрою немає ні смутку, ні страху,
бо під дахом чужим ми марнуємо ніч
віч-на-віч із собою, безжальні, мов діти,
і крізь сльози не бачимо власних облич,
і крізь сміх не уміємо просто радіти.
Наші вікна виходять на площі й мости,
на перони вокзалів, на вежі і брами.
Вечорами складаємо довгі листи,
та під ранок лиш попіл летить за вітрами.
Нам апостолів не призбирати й восьми,
але й ті розбіжаться. Ми завжди в дорозі –
на гучних перехрестях стрічаємось ми
і прощаємся похапцем десь там на розі.
Нас ніхто не впізнає, хоч знають усі,
отже, завжди втікати – це просто потреба
або звичка. Принаймні ще й досі осі
обертання не знайдено нашому небу.
Ми любити себе дозволяєм, але
нам любити навзаєм не вільно нікого.
І життя наше вічне нікчемно мале
і безглузде в відсутності справжнього Бога.
Нам би крихту надії. Повітря б. Води б.
Адже нас небагато. А скільки – не знаю.
Дощ над озером що означає для риб?
(.) Для нас він нічого (.) не означає.
Юрій Іздрик
Вірші про дощ – це чудовий спосіб поділитися своїми емоціями та враженнями з близькими людьми. Вони можуть стати джерелом натхнення, розради або просто приємним способом провести час разом. Спробуйте прочитати ці вірші своїм дітям або друзям, і ви побачите, як вони зануряться у світ фантазії та краси, створений дощем.
