Іграшки – невіддільна частина дитинства. Вони допомагають малюкам пізнавати світ, розвивати уяву та дарують багато радості. Поезія про іграшки – це не лише розвага, а й чудовий спосіб виховання та навчання. У нашій добірці ви знайдете цікаві, добрі та римовані вірші, що легко запам’ятовуються і подобаються дітям. Особливо хочемо звернути увагу на вірш “Найкраща іграшка”, який зворушує своєю щирістю й теплом.
Вірші про іграшки
Іграшки – це перші друзі, з якими діти граються, мріють і пізнають світ. У цих віршах вони “оживають”, стають героями пригод і веселих історій.
З країни Каруселії,
Весняної, веселої,
Подзенькуючи в дзвоники,
Притупотіли коники.
Із жовтими попонами,
Із гривами червоними.
Цок-цок, цок-цок підковами
Об вулиці бруковані.
— Поїхали! — запрошують
І вуха нашорошують.
— Куди? — півні дивуються.
— Ах-ах! — качки хвилюються.
А коники вибрикують:
— Поїхали! — викрикують.—
Візочками дощатими,
Дзвінкими коліщатами,
Із піснею веселою
В країну Каруселію.
Поїхали — потішитесь,
Надовго в нас залишитесь!
Що розважає і донечку, й сина?
Іграшка! Скаже вам кожна дитина.
Іграшка – радість, що бавить і вчить,
Іграшка поруч – уже й не болить.
Іграшка стільки можливостей має,
Іграшка стільки світів відкриває.
Іграшку дати свою не шкодуй,
Лагодь, піклуйся, як друга шануй.
Іграшку можна собі змайструвати,
Іграшці можна про все розказати.
Друг засмутився, то друга потіш,
Гратися разом завжди веселіш.
Маю палицю з ліщини
Рівну-рівну, як струну.
На кінець петлю накину,
Лук тугий собі зігну.
З очерету стріл наріжу,
Пір’я згублять гусаки.
На плече я лук повішу
Та й піду поміж дубки.
Не мисливець я, а воїн –
Я несу лише добро.
Не ховайтесь в неспокої,
Білченята, у дупло.
Не втікайте, зайченята,
Між ожину, в гущину.
Не стрибайте, жабенята,
Не лякайтесь,не торкну.
Вам я також, пташенята,
Зла ніколи не завдам.
Щоб в старий пеньок влучати,
Лук зробив собі я сам.
Голова сама та плечі,
Бородатий той пеньок,
Став, ляка малу малечу
Коло стежки у лісок.
Навіщо дітям вірші про іграшки
Вони пробуджують уяву: малюк уявляє, як ведмедик гуляє парком або лялька катається на велосипеді. Розвивають мовлення: ритм і рима сприяють засвоєнню нових слів. Створюють емоційний зв’язок із речами: іграшки стають персонажами історій. Дарують позитив: навіть простий віршик може розвеселити дитину.
Вірші про іграшки для дітей раннього віку
Малюки дуже люблять слухати короткі, ритмічні віршики про свої улюблені іграшки. Тут – легкі й добрі рядки, які легко запам’ятати й весело читати разом.
Лялька Катя
Моя лялька — справжня пані,
У хустинці та в серпанку.
В неї сукня аж блищить,
І на моді хоч сидить!
Ми гуляєм вдвох щодня —
Подруга вона моя.
Машинка
Врум-врум — їде по підлозі,
На кухні, в залі й у коридорі.
Везе цукерки, кубики й чай —
Машинка в нас наче трамвай!
Шофер — це я, пасажир — мишеня,
Весела в нас гра, і це не брехня!
Конструктор
Кубик до кубика — дім збудував,
Башту високу до стелі постав!
З лего машини і місто живе —
У мене в кімнаті — справжнє креслення.
І кожен мій день — це будівництво,
Конструктор — моя сила і мистецтво.
М’ячик
М’ячик скаче — бам і бум,
По підлозі, аж до тумб!
З ним я граюся щодня —
І на дворі, і у дворі, і в гаражах.
Круглий, веселий, м’який — мій друг,
Він замінить п’ятдесят ігруг!
Паровозик
Чу-чу-чу — їде потяг,
Дзвінко, швидко, без зупинок.
Везе ляльок і м’яча,
Ще й цуценя з мого плеча.
Я машиніст, я головний,
Паровозик — мій чудовий вірний кінь!
Зайчик-плюшевий
Плюшевий зайчик — білий, вухатий,
Сидить і чекає мене біля хати.
Я розповідаю йому про садочок,
А він киває — гарний слухачик!
Разом ми спимо, разом і їмо —
Зайчик — мій друг давній давно.
Робот
Мій робот блимає очима,
Ходить собі під столом і стіною.
Каже: “Привіт, я твій охоронець!”
З ним я не боюсь жодної конем!
Робот вміє співати пісні,
А ще — прибирає і книжки мені!
Кухня і каструльки
Готую я суп для ведмедика й ляльки,
І смажу млинці для пташки і зайки.
У мене плита, і каструлька, і дім —
І я кухар справжній з дитячим хистом!
Мама хвалить: «Смакота!»
А тато просить ще ката.
Солдатики
Стоїть загін мій у рядочку —
Там танк, і прапор, і комочка.
Війни немає, є гра проста:
Охороняють спокій — ось і вся мета.
Солдатики мої — хоробрі й вірні,
Завжди зі мною — вдень і у сні.
Моя улюблена іграшка – вірш
У кожної дитини є улюблена іграшка така, з якою засинаєш, граєш і навіть ділишся секретами. Ці вірші про справжню любов до свого іграшкового друга.
Коник мій – велосипед –
Мчить по колу і вперед,
Мчить під гору… Дзінь-дзілінь!
Розійдіться! Їде кінь!
Я кручу, кручу, кручу…
Я на конику лечу!
В нього є молодший брат
Непосида-самокат.
Він гасає, як мітла,
Без педалей та сідла.
Він гасає і… повзе,
Він під гору не везе!
— Не вгадать тобі нізащо,
нотра з іграшок найкраща!
— Знаю!
Трактор заводний!
— Зовсім ні.
— Електрична залізниця!
— Помилився.
— Ну, тоді це — пароплав!
— Не вгадав.
— Зрозуміло: де — літак!
— Знов не так.
— Добре, відповідь я дам:
та, яку зробив ти сам!
В мене стільки є ляльок –
Прямо цілий дитсадок!
Правда, іграшковій –
Дитсадок ляльковий.
У нім: сестрички ляльки Гані,
Лялька Саня, лялька Таня
І мале хлоп’ятко – Даня,
Та ще й мавпочка Зізі
На одній кривій нозі.
Он який мій дитсадок –
В ньому шестеро діток.
І для них я, наче мати,
І про всіх же треба дбати…
Отака я, отака
Ви – хо – ва – тель – ка!
Всіх ляльок я доглядаю,
З ними книги я читаю,
І гуляти їх веду,
І годую, й папуваю,
І на ліжка спать вкладаю…
Bei у мене на виду!
Дві сестрички – це близнята.
Як мені їх розпізнати?
На одне лице вони.
У обох у них волосся,
Наче вистигле колосся, –
Тож попробуй – розрізни!
Довго думала – гадала,
І нарешті, я назвала,
Щоб без кінця : Ганя Та і Ганя Ця.
Гані – Та і Ця – слухнянки,
В них кофтинки вишиванки…
Дуже файні вони, Во охайні вони!
Без нагадувань сестрички
Чистять зубки, миють личка.
А черговими бувають –
Одна одній помагають.
Недарма хвалю я їх :
Гані – приклад для усіх!
Отака я , отака
Вихователька!
Третю ляльку звати Саня.
В нас таке було спіткання:
Хтось забув її в кущі,
Бідна змокла на дощі.
Я знайшла її, зігріла ,
Обсушила і помила.
В нас тепер вона завжди
Цокотуха – хоч куди!
От збираю всіх в затишку
і читаю діткам книжку.
Ну а Саня, як в трубу :
“Бубубу” та “Бубубу”! –
Заважа мені читати…
Треба Саню вгамувати:
Перестань молоти цю
Ні – се – ніт – ни-цю !
Отака я, отака
Вихователька!
А четверта лялька – Таня.
В неї звички є погані:
метушитися й спішить.
Ні хвилини не спочине:
Візьме іграшку – покине,
Сплять усі – вона не спить…
Подивіться: наче дзига,
По кімнаті Таня біга…
а спиняю я її
І кажу: – “Ти вимий ніжки
Імерщій лягай у ліжко,
так , як подружки твої!”
Таня спатоньки лягає,
Таня вічки затуляє…
Отака я, отака
Вихователька!
Хлопчик Даня – ще малятко,
та хлоп’ятко – здоров’ятко:
Червоненькі в нього щічки.
І повненьке в нього личко.
В дитсадку у нас одни
серед всіх найменший він.
Хоч найменшенький,
однак- забіяка з забіяк!
Хто там плаче, хто там плаче –
Світу білого не бачить?
То дівчатка сльози ллють –
Саня з Танею ревуть.
Бо малятко – хлопчик Даня ,
Здоров’ятко – хлопчик Даня,
Хлопчик Даня – задирика
Боляче косички смика.
Та ще й мавпочці Зізі
Каже : – Стукну по нозі! ..-
Не терплю я задирак –
Поспішаю я на крик.
Отака я, отака
Вихователька!
Чом це мавпочка Зізі
На одній кривій нозі?
А тому, що пустувала:
В лісі з дерева стрибала,
Впала – ніжку поламала
Бідна мавпочка Зізі!
Ми усі її жалієм,
Помагаєм, як умієм ,
Любим з нею ми гулять…
А яка у неї вдача :
Тільки щось там десь побачить –
Те береться повторять.
Он дві Гані, Саня й Таня
І мале хлоп’ятко – Даня
Щось лаштують там своє.
А Зізі стоїть навпроти,
Дуже смішно кривить рота, –
Пе-ре-драж-ню-є…
Що дразниться не годиться, –
В дитсадочку знають всі.
І найменші знають діти…
Та хіба це зрозуміти?
Та хіба це зрозуміти
Нашій мавпочці Зізі?
Як Зізі десь поряд є –
Зразу весело стає!
Сміх і я підтримую –
На Зізі не гримаю.
Отака я, отака
Вихователька!
Написав я для діток
Про ляльковий дитсадок.
А коли про вес неначе
Я писати вже кінчав,
То художник те побачив
І для вас намалював.
Почитайте, подивіться
І згадайте дядю Гриця.
Вам від нього казка ця
Від початку до кінця!
Вірші про іграшки – це місток між світом малюка і світом дорослого. Читаючи або вигадуючи такі вірші, ви не тільки граєте з дитиною, а й розвиваєте її мову, мислення і фантазію. Не бійтесь римувати разом із дитиною, додавати її улюблених іграшок до нових віршів – це стане частиною теплих спогадів на все життя.
