Дієслово називає дію. У словнику і в завданні «постав у початкову форму» тобі потрібне не «біжу» і не «бігла». Потрібне одне спільне слово — бігти. Це неозначена форма. Її ще називають інфінітивом.
Що таке неозначена форма дієслова та на які питання вона відповідає
Неозначена форма — початкова форма дієслова. Вона лише називає дію, стан або процес: ходити, спати, співати. Хто це робить, скільки людей і коли — з такого слова не видно.
Тому форму й звуть неозначеною. Особи немає. Роду немає. Числа й часу теж. «Плавав» уже показує минулий час і чоловічий рід. «Пливу» показує, що дію роблю я і що це зараз. Для початкової форми такі слова не годяться.
Запам'ятай: якщо в дієслова не можна визначити час, особу чи рід, а воно відповідає на питання «що робити?» або «що зробити?» — перед тобою неозначена форма (інфінітив). Не плутай її з особовими формами. Вони теж називають дію, але вже з виконавцем і часом.
Питань два, і вони різні. «Що робити?» ставлять, коли дія триває або повторюється: ходити, читати, співати. «Що зробити?» — коли дія завершена і є результат: прочитати, написати, прилетіти.
Форма незмінювана, тож закінчення в неї немає. «Читаю — читаєш — читає» міняється. Сам інфінітив лишається один: читати.
За якими суфіксами впізнати інфінітив
Головна ознака — суфікс -ти. Його чути в словах писати, вчити, гомоніти, воювати. Це не закінчення. Закінчення змінювалось би від форми до форми, а -ти стоїть міцно: слово за особами й родами не змінюється.
У деяких текстах трапляється коротка форма інфінітива на -ть: жить, писать. Проте закінчення -ть саме по собі не свідчить, що перед нами інфінітив. Наприклад, у реченні «Він вчить таблицю» слово «вчить» відповідає на питання «що робить?» і є особовою формою дієслова. У шкільних роботах краще використовувати повні форми інфінітива на -ти: жити, писати, вчити.
Поза віршем слово на -ть часто особове. «Він вчить таблицю» — що робить? Це не інфінітив. Тут вирішує питання, не самі літери в кінці.
Після -ти може стояти кінцева частинка -ся або коротка -сь. Так утворені зворотні дієслова: вмиватися, сміятися, плакатися, валятися. Вмиватися — вмивати себе. У сміятися, плакатися й валятися частинка теж у самому кінці, а -ти стоїть перед нею.
Не плутай -ти з кінцівками теперішнього часу -ить і -ять. Сидить, ходить відповідають на «що робить?». Сидіти, ходити — на «що робити?». У другій парі інфінітив.
Як перетворити особове дієслово на початкову форму
У реченні дієслово часто вже показує час і особу: читаю, спав, малює. Початкова форма — та, яку шукають у словнику. Постав питання «що робити?» або «що зробити?» і збережи значення слова.
| Особова форма (що робить / робив) | Питання початкової форми | Неозначена форма (інфінітив) |
|---|---|---|
| ходжу / ходить | що робити? | ходити |
| читаю / читав | що робити? | читати |
| пливу | що робити? | плисти |
| плавав | що робити? | плавати |
| малюю / малює | що робити? | малювати |
| сплю / спить | що робити? | спати |
| прочитав / прочитає | що зробити? | прочитати |
Префікс не відрізай. Із «прочитав казку» виходить прочитати, не читати: про- міняє зміст. У рядку про пливу два інфінітиви не для краси. Плавати — триматися на воді. Плисти — рухатися водою кудись.
Покроковий алгоритм розпізнавання неозначеної форми
Учитель каже: «Назви початкову форму». Не вгадуй на слух. Пройди три кроки по черзі — на уроці це займає кілька секунд.
- Питання: лише «що робити?» або «що зробити?»
- Кінцівка: -ти або -ть, інколи ще -ся / -сь.
- Час і виконавець не визначаються.
Якщо хоч один крок не сходиться, це не інфінітив. «Летить» на «що робити?» не відповідає. «Прилетіти» проходить усі три: питання «що зробити?», суфікс -ти, виконавця немає.
Яку роль виконує інфінітив у реченні та як його підкреслювати
У початковій школі неозначена форма найчастіше входить до присудка. Присудок підкреслюють двома рисками. Інфінітив теж, бо в реченні він відповідає на дієслівне питання.
Часто він стоїть у парі з іншим дієсловом. «Ми вирішили (що робити?) вчити правила». «Діти хочуть (що робити?) малювати». Без другого слова фраза висить: вирішили — і що далі?
Поруч бувають і коротші слова: хочу, люблю, почав, треба. «Люблю співати». «Почав читати». Разом це один присудок, не два окремі. Дві риски став під обома частинами.
Те саме в порадах, де виконавця немає. «Треба щодня читати книжки». «Слід берегти природу». Читати і берегти називають дію, тому з треба і слід вони теж один присудок.
Практичні вправи для самоперевірки
Спробуй три завдання. Відповіді в дужках — звіришся сам:
- знайди зайве: бігти, стрибати, летить, співати (зайве «летить»: особове, теперішній час);
- постав у неозначену форму: пишеш (писати), слухав (слухати), посміхнулася (посміхнутися);
- обери інфінітиви: сидить, сидіти, ходить, ходити, малює (сидіти і ходити).
Візьми абзац у читанці й випиши дієслова. Неозначені форми залиш як є. Інші перетвори й запиши поруч: так перевіряють цілу вправу, не одне слово.
