Сонорні звуки — приголосні, у творенні яких голос переважає над шумом. У шкільному переліку української мови їх дев’ять: [в], [м], [н], [н′], [л], [л′], [р], [р′], [й]. На письмі їх передають буквами в, м, н, л, р, й; звук [й] може також входити до звукового значення букв я, ю, є, ї.
Що вирізняє сонорні приголосні
Під час вимови сонорного повітряний струмінь натрапляє на перешкоду в мовному апараті, але голос звучить сильніше за шум. У шумних дзвінких приголосних, наприклад [б] і [д], поєднуються голос і шум, а глухі, як [п] і [т], утворюються лише за допомогою шуму. Сонорні не мають парних глухих у шкільній класифікації: зокрема, [в] і [ф] не утворюють такої пари. Самої вібрації голосу недостатньо, щоб визначити сонорний звук: голос є також у шумних дзвінких.
Твердість і м’якість — окрема ознака. У переліку є тверді й м’які відповідники [н] — [н′], [л] — [л′], [р] — [р′]. Звук [й] у шкільному розборі завжди м’який. Позначка ′ у транскрипції вказує на м’якість попереднього приголосного.
Чому букв шість, а звуків дев’ять
Шість букв в, м, н, л, р, й передають дев’ять звуків зі шкільного переліку. Букви н, л і р можуть позначати тверді або м’які звуки, тому кожна має по два відповідники. Буква й позначає звук [й].
М’який знак ь окремого звука не позначає, а вказує на м’якість попереднього приголосного. Наприклад, у слові «лань» він позначає м’якість [н′]. Апостроф — не буква й не звук: він розділяє вимову. У слові «м’ята» чотири букви й п’ять звуків: [мйа́та]. Тут я після апострофа передає два звуки — [йа], а апостроф до підрахунку не входить. Так само на початку слова я передає [йа]: «яма» — [йа́ма].
Звуки [м] і [в] перед [і] можуть бути напівпом’якшеними. Це відтінок вимови, а не нові одиниці переліку сонорних.
Як запам’ятати перелік
Допоможе вислів «Малий ворон». Якщо виписати з нього приголосні, отримаємо м, л, й, в, р, н — шість букв сонорних. Щоб пригадати всі дев’ять звуків, додайте м’які відповідники [н′], [л′], [р′].
Як знайти сонорні у слові
- Вимовте слово й запишіть його звуки в квадратних дужках. Пам’ятайте: я, ю, є на початку слова та після апострофа передають [й] і голосний.
- Порахуйте букви й звуки окремо. Не рахуйте ь та апостроф як звуки.
- Зіставте приголосні з переліком сонорних і позначте м’якість, якщо вона є.
Перед транскрибуванням визначте наголос. Для тренування можна розібрати наголос у слові «колесо».
| Слово | Транскрипція | Букв / звуків | Сонорні звуки |
|---|---|---|---|
| лан | [лан] | 3 / 3 | [л], [н] |
| лань | [лан′] | 4 / 3 | [л], [н′] |
| рай | [рай] | 3 / 3 | [р], [й] |
| сіль | [с′іл′] | 4 / 3 | [л′]; [с′] — не сонорний |
| яма | [йа́ма] | 3 / 4 | [й], [м] |
Вправи
Декілька вправ для самоперевірки:
- Виберіть сонорні звуки: [в], [ж], [м], [й], [д], [н′], [ф].
- Знайдіть сонорні у словах: вода, ліс, риба, йод.
- Виправте хибні твердження: а) [в] і [ф] — пара сонорного та глухого; б) ь позначає окремий звук; в) [с′] у слові «сіль» — сонорний.
Відповіді
- [в], [м], [й], [н′] — сонорні. [ж] і [д] — шумні дзвінкі, [ф] — шумний глухий.
- «Вода» — [в]; «ліс» — [л′]; «риба» — [р]; «йод» — [й].
- а) [в] і [ф] не утворюють пари сонорного та глухого. б) ь не має власного звука, а вказує на м’якість попереднього приголосного. в) У слові «сіль» сонорний [л′], а [с′] — шумний глухий.
